Ехокардіографія

Ехокардіографія – це сучасний та безпечний метод ультразвукового дослідження серця.

Вперше імпульсний ультразвук для визначення стану серця пацієнта використали швецькі вчені-медики ще в 1954 році. З того часу методика ультразвукової діагностики значно вдосконалилась і спричинила суттєвий вплив на сучасні досягнення в розвитку кардіології.

Сьогодні цей метод діагностики називають ехокардіографією або ЕхоКГ, головна перевага якого – це можливість отримати повну картину про стан серця, завдяки чому дуже швидко можна виявити майже усі вади в роботі серця пацієнта і, навіть, врятувати йому життя.

Принцип роботи ультразвукової ехокардіографії

Суть методу ехокардіографії полягає у використанні ультразвуку або хвиль високої частотності, котрі в процесі обстеження періодично змінюють частоту та амплітуду коливань в залежності від стану внутрішніх органів пацієнта. Видозмінені хвилі повертаються назад до апарату та перетворюються в електричний сигнал, який вже і розшифровує ехокардіограф. Таким чином лікар отримує повну картину стану серця пацієнта з чотирьох сторін, у вигляді двох- або трьохвимірного зображення, котре можна роздрукувати на комп’ютері.

Показання для проведення обстеження

В першу чергу ехокардіографія показана пацієнтам, які мають будь-які порушення в роботі серця, вади серця або підозру на такі порушення.

Також ЕхоКГ обов’язково варто пройти тим особам, у кого з’являються періодичні або часті болі в області грудної клітини, якщо присутня регулярна задишка і брак повітря, часті головні болі, набряки, гіпертонія, тахікардія, порушення серцевого ритму, втрата свідомості або тривале підвищення температури тіла.

Окрім цього, існує певна категорія спортсменів, яким необхідно регулярно проходити ЕхоКГ, зокрема важкоатлетам, марафонцям, а також тим, хто займається екстремальними видами спорту та отримує значні навантаження на організм.

Сучасна ехокардіографія

Існує декілька різновидів ЕхоКГ дослідження:

• двохвимірна ехокардіографія – зображення серця в реальному часовому вимірі, котре дозволяє встановити точні розміри серця, об’єм стінок і скорочення шлуночків, підклапанних структур, стан клапанного апарату загалом, наявність тромбозу тощо.

• М-режим – графічне відтворення руху стінок серця та стулок клапанів у часовому просторі.

• доплер-ехокардіографія – імпульсний, безперервно-хвильовий, кольоровий М-режим, тканинний імпульсний, кольоровий С-режим тощо – загалом цей метод дозволяє максимально точно неінвазивно оцінити параметри центральної гемодинаміки серця.

• трьохвимірне і чотирьохвимірне моделювання серця – комп’ютерний аналіз зображення та побудова об’ємного зображення камер серця, стулок клапанів, кровопостачання і т. д.

• внутрішньосудинний ультразвук – обстеження коронарних артерій з використанням спеціального внутрішньосудинного датчика малого діаметру, зазвичай використовується паралельно з коронарографією.

• контрастна ехокардіографія використовується для підсилення контрастного забарвлення при підозрі на органічну ваду, або для діагностування перфузії міокарду.

Сучасна ехокардіографія володіє широким спектром діагностичних методик, котрі допомагають своєчасно виявити те, чи інше захворювання серця, а в кінцевому результаті врятувати життя пацієнта.